Як бездіяльність Міністерства екології загнала у безвихідь українську промисловість

Через це промисловість України опинилася на грані колапсу.

Суть проблеми: нормативна петля та «натяки» міністра

У металургійній галузі до нинішнього року діяли технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин із устаткування (установок) для випалювання та агломерації металевої руди (включаючи сульфідну руду) та Технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин від коксових печей. Але у кінці грудня минулого року строк дії цих нормативів добіг кінця.

Паралельно велася робота щодо приведення цих нормативів до європейських стандартів – щоб відразу, коли строк дії старих закінчиться, промисловість продовжувала роботу за новими нормами. Ще в 2019 році ДП «Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут» (інститут УХІН) розробив пакет документів для внесення змін до Технологічних нормативів.

Перший раз пакет направили до Міністерства енергетики та охорони навколишнього середовища ще 24.09.2019, тобто два роки тому. Але 13.11.2019 Роман Абрамовський, тоді ще в статусі заступника міністра, відповів на цей лист відпискою.

Ця відписка була видана з порушенням термінів офіційної відповіді і мала дивний зміст. Зокрема, у своїй відповіді Роман Абрамовський послався на «недостатню обґрунтованість пропонованих змін», а також зазначив, що в принципі Міністерство готове розглянути пропозиції по Технологічним нормативам після виправлення. Зазвичай формулювання з приводу «недостатньою обгрунтованості» чиновники застосовують, коли хочуть натякнути бізнесу про те, що потрібно йти «домовлятися».

Однак, «домовлятися» з одіозним заступником міністра ніхто не став. Навпаки: всі формальні зауваження науковці інституту УХІН ретельно опрацювали. І 30.01.2020 пакет документів був поданий повторно, вже з усіма необхідними поясненнями щодо «обґрунтованості». Підписав лист доктор технічних наук, професор, директор інституту УХІН Євген Тихонович Ковальов - один з кращих вчених в коксохімічній промисловості протягом останніх 40 років.

Проте, попри всі регалії вчених інституту УХІН і детальні роз'яснення, 06.03.2020 Роман Абрамовський, вже за традицією з порушенням термінів офіційних відповідей, дав чергову відписку. Він знову вказав на недостатню обґрунтованість пропонованих змін, і знову в кінці натякнув на готовність розглянути документи, якщо нададуть «всі необхідні матеріали». Єдиними матеріалами, що не були надані на той момент, були тільки, як кажуть фінансисти, «грошові кошти та їх еквіваленти» або, простіше кажучи, хабарі.

Усвідомивши, що боротися з корумпованим міністром безглуздо, вчені залишили спроби обгрунтувати необхідність зміни Технологічних нормативів.

Водночас, розуміючи весь масштаб збитків, який буде завдано гірничо-металургійному комплексу, до Міністерства спробував достукатися ОП «Укрметалургпром». Президент ОП «Укрметалургпром» 04.11.2020 надіслав листа вже Міністру захисту навколишнього середовища і природних ресурсів Роману Абрамовському з проханням якомога швидше внести зміни в Технологічні нормативи, щоб не допустити колапсу української промисловості.

Це нарешті дало результат: Міністерство опублікувало на своєму сайті проект Наказу про внесення змін до технологічних нормативів. Однак, станом на 31.12.2020 (критичний термін підписання Наказу), зміни так і не були прийняті. Тобто, вже майже два тижні у новому році промисловці живуть у законодавчому вакуумі, який створило Мінекології.

В кінці всієї цієї історії залишається кілька питань. Що завадило Роману Абрамовському підписати наказ про внесення змін до технологічних нормативів і врятувати українську металургію від колапсу? Чи не пов'язана затримка з відсутністю корупційної складової, на яку не раз натякав Абрамовський? Що буде далі з українським гірничо-металургійним комплексом і людьми, які працюють на підприємствах? Чи понесе Роман Абрамовський відповідальність за свої дії - або, як у нас прийнято, знову уникне відповідальності?

Знайти шлях з безвиході

Паралельно підприємства ГМК зіткнулись з тим, що вимоги з модернізації, які їм висунули, практично нездійсненні. Так, протягом 2020 року підприємства ГМК України мали виконати цілу низку заходів з модернізації та приведення стану виробничого обладнання до норм та стандартів, які описані в довідниках найкращих доступних технологій.

Тобто, промисловість змушують провести за рік комплекс заходів, який навіть в розвинутих країнах з великими можливостями і держпідтримкою проводять за 5-7 років. Не враховуючи, яким став минулий рік для нашої країни, і яким прогнозують рік нинішній.

Так, промислове виробництво в Україні продовжує падіння. За даними Держстату, за дев'ять місяців 2020 року промислове виробництво в Україні скоротилося на 7% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Особливо це падіння значуще на підприємствах гірничо-видобувної та металургійної галузей: за перші три квартали 2020 р., виробництво коксу знизилося майже на 7%, а сталі – на 6,5%.

Причин багато. Серед них – і збройний конфлікт на сході, через який були зруйновані виробничі ланцюги, і падіння глобального попиту на продукцію ГМК, викликане світовою кризою. До того ж, ми маємо перманентну економічну кризу в Україні, через яку підприємства стикаються з нестачею ліквідності та відтоком персоналу до Польщі та інших країн. А, остільки зовнішні інвестиції та держпідтримка відсутні, усі інвестиції здійснюються з власних коштів підприємств.

Зрозуміло, чому промисловці не мають можливості реалізовувати масштабні інвестиційні програми, в тому числі й екологічні проекти – на них просто немає грошей, адже зараз йде мова передусім про виживання.

Українська влада має всі необхідні важелі, які поможуть уникнути колапсу в українській промисловості та не допустити правового вакууму. Для цього необхідно внести зміни до Наказів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №507 від 29.09.2009 та №671 від 21.12.2012, та продовжити поточні технологічні нормативи на 5 років.