Рибчинський розповів, що спільного між культурою, армією та церквою

Чи є мистецькі звання Народного чи Заслуженого артиста, діяча культури, художника, журналіста тощо табеллю про ранги? Що спільного між ієрархією армії, церкви та культурно-мистецького устрою держави? Про це у програмі Євгена Рибчинського з циклу «Розмови з батьком» розповідає Герой України Юрій Рибчинський.

Він зауважує, що з’явилися аналоги сучасних звань ще у древні часи.

«Це було притаманно армії, без військових звань не може бути армії. В радянські часи, коли закінчилась Громадянська війна, більшовики вважали звання в армії пережитком. Тому там були солдати і були комісари», - розповідає Рибчинський.

Це притаманно й такому інституту як церква.

«Звичайні учні Ребе Ісуса Христа, який був учителем для них, через деякий час, щоб відрізнятися від інших проповідників, отримували звання апостолів. Це теж звання. Аббат, архієпископ, Папа римський – це теж звання. Гетьмана теж вибирають і президента, і це теж звання. Тому ніколи не буває експрезидентів, кожен із попередніх все одно залишається президентом країни», - розмірковує поет і драматург.

Табель про ранги існує в армії. А як же в мистецтві: невже один митець повинен підпорядковуватись іншому? – запитає ведучий.

«Оскільки цих звань у Російській імперії ніколи не було, Толстой був, і Шевченко був, і Леся Українка була, і Чехов, і Станіславський. Ці звання придумала держава. Для того, щоб легше було керувати мистецтвом, були придумані всілякі спілки письменників, художників, архітекторів та всі інші. Воно придумано для того, щоб сама держава могла керувати культурою і людьми. Це засіб керування», - робить висновок Герой України.

Нагадаємо, мова – це складне питання, яке не може бути вирішено указами, так ще й у короткий термін, - Рибчинський.

Як повідомляв портал Знай.ua, Тоня Матвієнко показала свою маленьку копію у вишиванці: "Красуня".