В'ячеслав Аброськін - найбільш вірогідний голова Нацполіції України

Про це пише портал Фром.юа. Публікуємо матеріал без коментарів та ремарок. Редакція не несе відповідальності та не перевіряє дані, надані та опубліковані сторонніми інформаційними ресурсами.

Після того, як голова МВС Арсен Аваков пішов у відставку, головною темою стало питання не тільки про його наступника, ким вже призначений Денис Монастирський. Іншою важливою темою для обговорення в поліцейському і політичному співтоваристві стали майбутні зміни в керівництві структурних підрозділів міністерства, зокрема, Національної поліції з особовим складом майже в 200 тисяч чоловік. Ми спробували з'ясувати, хто з найбільшою ймовірністю займе крісло голови Нацполіціі.

За нашими даними на цей пост розглядалися генерал, голова поліції Київської області Андрій Небітов,а також генерал-лейтенант Василь Паскал, колишній заступник голови Нацполіціі і заступник міністра МВС. Третій кандидат, швидше за все, розглядається в Офісі президента і уряді як найбільш ймовірний - це колишній перший заступник керівника Нацполіціі і нинішній ректор Одеського державного університету внутрішніх справ В'ячеслав Аброськін. І хоча сам він поки не заявляв про намір зайняти нову посаду, на думку ряду джерел, кандидатура Аброськіна буде запропонована на розгляд на одному з найближчих засідань Кабміну.

Аброськін зберіг деякий вплив в МВС і групу підтримки, хоч і вельми нечисленну. Ця група, як і він сам, роблять ставку, перш за все, на його публічність і популярність. Розрахунок також робиться на те, що генерал за останні роки став чітко асоціюватися з Нацполіцією і за часів Авакова істотно просунувся по службових сходах, продемонструвавши ряд успішних кейсів - принаймні, так вважав колишній міністр: генерал був нагороджений за особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку. До цих успішним кейсів прийнято відносити управління поліцією Донецької області з часів російської окупації, рейд проти злодіїв в законі і інші. Втім, Аброськін був звільнений, хоча і не випав з поліцейської системи.

Детальний аналіз діяльності Аброськіна показує, що ключову роль в такому сприйнятті генерала зіграли, в першу чергу, його публічність і популярність в Facebook. Ставши ректором Одеського університету, першим ділом він помістив посилання на свій Facebook на головній сторінці сайту.

А ось що за цією популярністю стоїть насправді, досі залишалося якщо не секретом, то, як мінімум, не було предметом пильної уваги громадськості.

В історії Аброськіна ми виявили не тільки прогалини, але і буквально чорні плями.

Крим в тумані

Коли РФ вторглася до Криму, Аброськін працював керівником Кримінальної міліції Севастополя.

«Але він не поспішав прийняти рішення, що робити - залишатися чи їхати. Він чекав пропозиції від росіян. Тому ви ніде не прочитаєте, як він боровся з окупантами і що ж саме він робив в Криму кілька місяців після приходу «зелених чоловічків», - розповідає колишній товариш по службі Аброськіна, який залишив в Криму квартиру і виїхав на материк.

Не отримавши пропозиції від росіян, тільки тоді Аброськін зробив свій вибір і теж перебрався до материкової України, де відразу ж позиціонував себе як українського патріота. Незабаром його призначили в департамент карного розшуку, а потім начальником міліції Донецької області.

У цей час він почав активно писати в Facebook - ця соцмережа його верифікувала як публічну особу. Але звертає на себе увагу той факт, що, по-перше, Аброськін, народжений в Росії в 1973 році, практично нічого не писав про свою роботу і життя в Криму і, по-друге, у своїй власній автобіографії відразу після навчання він вказує роботу в Донецькій області, немов Криму в його житті не було взагалі. При цьому він відкриває для коментування лише деякі свої пости, але більша їх частина закрита для коментаторів на випадок, якщо посипаються неприємні запитання - а їх багато.

Маючи близько 50 тисяч підписників, генерал активно використовує патріотичну тематику в своїх постах і до нині, але про Крим вважає за краще не писати. Відомо також, що він залишив у Криму свою матір, не вважаючи за потрібне перевезти її ближче до себе - в Україну.

Те, що він «поховав» кримський період свого життя, може мати ще одне пояснення: численні публікації про Аброськіна свідчать, що в Криму він був причетний до наркоторгівлі. У 2013 році в. о. начальника Севастопольського управління міліції на прізвище Крайнюк інформував начальника департаменту внутрішньої безпеки МВС в Севастополі Дьоміна про те, що Аброськін кришує наркоторгівлю і веде розкішний спосіб життя.

«Пізніше стало відомо, що перевірка внутрішньої безпеки щодо Аброськіна закінчилася для нього сумно. У оперативному порядку були перевірені його зв'язки з ОЗУ, в інтересах якої він організовував схеми «безперебійних» поставок наркотиків у Крим. Аброськіна за підсумками розслідування викликали «на розмову» і запропонували йому написати заяву «за власним бажанням». Довести почате до кінця кримській міліції і СБУ завадила анексія півострова», - писали ЗМІ.

Донбас як трамплін

Остаточно переконавшись, що нічого з Росією у нього не вийде, Аброськін почав встановлювати тісні контакти з Аваковим, який щойно був призначений головою МВС і намагався оточити себе людьми, на яких він міг би покластися. Майже нічого не знаючи про Аброськіна, міністр вирішив спробувати його на території, прилеглій до зони АТО, в Донецькій області. Для генерала це і стало кар'єрним трампліном.

Його призначення головою поліції області відбулося 11 листопада 2014 року. На цій посаді Аброськін змінив генерала Костянтина Пожидаєва. А поліцією міста Донецьк керував генерал Юрій Седнєв, який з якоїсь причини, дізнавшись, що в область буде призначений саме Аброськін, спочатку взяв лікарняний, а потім і зовсім звільнився - нібито за станом здоров'я (наказ МВС від 22 жовтня 2014 року 2117 - п. 64. Б ( «через хворобу»).

Юрій Седнєв

«Якби можна було провести опитування серед поліцейських Донецької області, думаю, ви почули б багато нецензурних виразів на адресу Аброськіна», - так говорить один з колишніх співробітників поліції Донецької області.

За його словами, тоді ще міліцейський склад області не дуже довіряв новому начальнику з Криму. А пізніше співробітники стали свідками того, як Аброськін насамперед кинувся воювати не з окупантами, а з волонтерами на фронті і зі своїми колегами по службі, в тому числі, з тими, хто приїхав служити Україні з окупованих територій.

«Хлопці, які кинули свої будинки і квартири, вже як би довели, що вони - патріоти. Вони не вимагали до себе особливого ставлення, але ніхто і подумати не міг, що їх буде принижувати, ображати і звільняти новий начальник поліції, щоб оточити себе тільки лояльними людьми. Звільнені обчислювалися сотнями», - говорить наше джерело.

Одним з тих, хто виявив лояльність до генерала, був Володимир Гончаров, якого Аброськін у вересні 2015 року призначив начальником Артемівського (нині Бахмутського) відділу поліції.

Володимир Гончаров

«У особового складу виникло питання, як такий посередній співробітник як Гончаров отримав в управління такий потужний відділ, до якого входили Дружківка, Торецьк та Костянтинівка. Це ж більша частина півночі області! І тоді нам стало зрозуміло, що основний принцип призначень - особиста вірність Аброськіну», - сказав один з поліцейських

Правда, цю вірність Гончаров продемонстрував вельми оригінально. Незадовго до його призначення з інспекцією до Костянтинівки приїхав Аброськін і, розмахуючи автоматом, вичитував всіх, хто попадався під руку. Під руку йому попалася нога Гончарова, в яку начальник випадково вистрілив. Нога постраждала не сильно, але Аброськін в якості компенсації вирішив дати Гончарову нову посаду і отримав таким чином лояльну людину. Втім як і всі призначенні Аброськіним цей керівник нічим себе не проявив і звільнився з поліції.

Був ще один чоловік, який виявив лояльність до генерала. Ще будучи заступником начальника карного розшуку України, Аброськіна відрядили до Краматорську, де він оселився в однойменному готелі - «Краматорськ». Але за проживання платив не Аброськін і навіть не поліція, а співробітник колишнього підрозділу управління МВС з боротьби з економічною злочинністю. Аби Аброськіну, як великому чину, було комфортно. Ну, і щоб вислужитися перед ним теж. Рахунок за період з липня до листопада 2014 року склав 322 тисячі гривень. Але, не дивлячись на те, що він був оплачений, майбутній ректор університету внутрішніх справ попросив в готелі чеки, щоб пред'явити їх в поліції для погашення. Тобто, він ще й заробив за рахунок платників податків.

3 червня 2015 року 1-й слідчий відділ прокуратури Донецької області ці чеки вилучив і порушив кримінальне провадження №42015050000000240, яке 29 вересня того ж року було закрито без будь-яких підстав. 11 листопада Аброськін був призначений першим заступником Нацполіціі. А той співробітник, який оплатив генералу проживання в готелі, був звільнений.

Наступний «талановитий» улюбленець Аброськіна - Артем Васицький, який з Донецької області був переведений з підвищенням у Дніпропетровську, де очолив кримінальну поліцію. Але з відходом з Нацполіціі Аброськіна «всю його рать» почали зміщувати, бо не такими вже цінними вони й були. Більшість пішла працювати на нижчі посади. Але Васіцький вважав за краще взагалі піти з поліції, ніж працювати в некомфортних для нього умовах - просто кинув службу.

Артем Васицький

В цілому опитані нами колеги по службі Аброськіна і інформовані джерела зійшлися на думці, що як тільки він позбувся посади в Нацполіціі, він одразу ж забув всіх, хто допомагав йому будувати кар'єру і кого він сам просував по службі. Багато з тих, хто був з ним, в поліцію взагалі не повернулися.

Аброськін демонстрував свою владу не тільки у кадрових питаннях - також він доводив свій авторитет і публіці, але теж своєрідно.

У травні 2015 року було затримано партизанськуа група з 9-ти чоловік «Равлик», яка воювала з сепаратистами в Секторі М - на Маріупольському напрямку. Ця група була добре знайома українським військовим. Тоді вона вийшла в бік однієї з місцевих агрофірм, щоб затримати сепаратистів - разом зі зброєю і прапорами ДНР. Але, щоб все було законно, партизани викликали поліцію. А прибула поліція заарештувала самих активістів - підопічні Аброськіна звинувачували їх в грабежі агрофірми. Аброськін ж зробив вигляд, що не знав про те, що відбувається, але повністю схвалює дії підлеглих і вважає, що «Равлик» мав намір пограбувати агрофірму. Незабаром активісти були відпущені, але всі 9-ть отримали по два роки умовно.

Серед «жертв» генерала були і жінки-поліцейські.

Жінки генерала

Коли Аброськіна призначили першим заступником керівника Нацполіціі, генерал продовжив призначення за тим же принципом, що і раніше. Так, стрімке кар'єрне зростання почалося в Олени Чекан: якщо в 2013 році вона була помічником чергового відділу міліції в Селідовому, а потім оперативним черговим, то в 2014 році їй присвоїли звання капітана, потім перевели в карний розшук Лиману, де призначили на керівну посаду і майже відразу присвоїли їй звання майора.

Успіхи Чекан зрозуміли не всі і не відразу. Багатьох здивував той факт, що вручити їй особисто відзнаку за службу приїхали голава Нацполіціі Сергій Князєв і Аброськін. Саме останній і просував Чекан по службі. Але не просто так - між Чекан і Аброськіним були відносини, які далеко виходять за рамки службових. Свою протеже («яскраву блондинку», як її називали) генерал піарив як тільки міг.

Одного разу Аброськін вирішив відправити Чекан на стажування в США, причому рішення це він прийняв спонтанно. Але у Чекан не було закордонного паспорта. Тоді генерал зажадав зробити їй паспорт протягом дня, для чого на вуха було піднято цілий ряд співробітників поліції та міграційної служби. І вона отримала паспорт. Але до того моменту інтерес генерала до неї зник, тому Чекан так і не полетіла у США. Незабаром її повернули туди, де її і знайшов Аброськін - в Селідово. Після запаморочливого зльоту вона тепер працює звичайним оперуповноваженим, зникла з інформаційного простору так само несподівано, як і з'явилася.

Жінки в житті Аброськіна відіграють особливу роль. Випадок з Чекан далеко не єдиний. Генерал користувався своїм становищем, авторитетом і популярністю і на це клювала не одна співробітниця поліції, інші насилу відбивалися від знаків уваги начальника. Деякі з них або повторювали шлях Чекан, або зовсім звільнялися з поліції, усвідомивши, що їх використовували.

Пристрасть до жінок в Аброськіна проявилася і в дуже дивному проекті, який він сам же і вигадав: в Маріуполі він створив поліцейський ансамбль барабанщиць. Багато поліцейських задавалися питанням, наскільки доречно і необхідно утримувати такий ансамбль в прифронтовій зоні? Для Аброськіна це був такий собі конкурс краси прямо на робочому місці. Коли його призначили ректором Одеського університету, такий саме ансамбль з'явився і там.

Втім, жіноча тема в історії Аброськіна заслуговує окремої публікації. Джерела кажуть, що у відносинах з жінками слід звернути увагу на історію дівчини з Ліги майбутніх поліцейських, якій ще не виповнилося 18 років. Примітно, що при цьому Аброськін був ініціатором проекту закону про педофілію. Він не тільки пропонував посилити кримінальну відповідальність для педофілів, але і впровадити їх публічний реєстр, мовляв, тільки цього педофіли і бояться найбільше - бути впізнаними.

Однак цілий ряд джерел стверджує, що сам генерал не проти поспілкуватися з неповнолітніми з Ліги майбутніх поліцейських в неформальній обстановці.

Генерал-фотомисливець

Будучи керівником кримінальної поліції України, Аброськін відзначився, мабуть, в найгучнішому його піар-проекті - в затриманні злодіїв в законі. Цій темі він приділяв велику увагу в своєму Facebook.

У Донецькій області він віддавав команди на проведення масових спецоперацій, в ході яких злодіїв в законі красиво укладали в підлогу обличчям. Проблема була в тому, що далі цього операції нічим не закінчувалися - всіх просто відпускали, оскільки процесуально і юридично участь деяких людей в деяких сходках не доводять зовсім нічого. Але Аброськіну потрібно було зовсім не це, а красиві фото. Тобто по суті це була не полювання на злочинців, а фотополювання.

У 2016 році він повторив цей трюк. Тоді Аброськін повідомив, що поліція затримала 12 кримінальних авторитетів, які проводили сходку в Дніпрі. Деякі з них приїхали з непідконтрольних Україні територій. Але, коли він опублікував фотографії, виявилося, що злодіїв знімали не обличчям до підлоги, а у профіль і анфас. І їх теж відпустили, у чому Аброськін не посоромився зізнатися. Серед тих, кого відпустили, був Вася "Донецький».

«Вася був оглянутий, з ним проведена бесіда, сфотографований в фас і профіль, і відпущений з «рекомендаціями», - повідомив Аброськін в соцмережах.

Втім, не тільки заради фото намагався Аброськін. Одним з тих, кого вдалося затримати Аброськіну, був російський кримінальний авторитет на прізвисько Пан (Віктор Панюшін), який контролював Курську та Бєлгородську область, яка межує з Україною. Здавалося б, це велика подія і справу треба доводити до суду. Але Пан та посередник Аброськіна - начальник департаменту стратегічних розслідувань (колишній УБОЗ) Роман Осуховський - почали перемовини про викуп злодія. І від Аброськіна передали Пану ціну вирішення цього питання: 800 тисяч доларів.

Роман Осуховський

Ця сума збиралася частинами. А потім передавалася через Осуховського Аброськіну. І Державне бюро розслідувань порушило кримінальну справу проти поліцейських. Але, судячи з усього, у Аброськіна було досить зв'язків в ДБР, щоб цю справу було зам'ято - її відправили аж до Львова. Осуховський змушений був звільнитися. І, незважаючи на те, що справу була зам'ято (вперше в історії ДБР справу не було доведено до кінця), воно і донині не закрито, і закрити його просто так навряд чи вийде. Але і після цього Аброськін продовжив писати в соціальних мережах про браві затримання злодіїв в законі (вже в якості «експерта»), немов кримінальної справи про хабар не було. До речі, тоді, в 2019 році, Пана відпустили, а в травні цього року його знову заарештували - цього разу СБУ, і зараз вирішується питання про видачу його Росії. А СБУ намагається з'ясувати, як його могли відпустити два роки тому і хто за це несе відповідальність.

Після звільнення Аброськіна з поліції історія з затриманнями злодіїв в законі ще довго згадувалася у МВС. І в міністерстві дозрів проект закону, який вносив суттєві правки до Кримінального Кодексу.

У 2020 році Верховна Рада проголосувала ці правки. Стаття 255 КК, присвячена організованої злочинності, було значно розширено: тепер злочином вважається не лише організація злочинного угруповання, а також і проведення сходок і участь в них, навіть якщо злодій в законі знаходиться за гратами або в СІЗО. Простіше кажучи, після відходу Аброськіна поліцейські вирішили припинити цей фарс з фотографуванням злодіїв в законі: щоб у умовного «аброськіна» з поліції не було спокуси влаштувати показуху і нажитися на цьому.

Але це був не єдиний спосіб Аброськіна поліпшити своє особисте матеріальне становище.

Який поліцейський без Порше і службової квартири

Повертаючись до донецького періоду Аброськіна, варто також згадати ще один показовий випадок, який досить яскраво характеризує те, чим генерал займався насправді.

У Луганській області в ході розшукових заходів по кримінальній справі 2012 року місцева поліція провела ряд обшуків. На одній із стоянок поліцейські виявили автомобіль Porsсhe Cayenne, який мав відношення до розслідуваної справи, а також документи на нього. Машину перегнали до Бахмуту, щоб детально її оглянути. В ході огляду в машині знайшли білу речовину, яку експерти визначили як метамфетамін. Машина була одразу ж оформлена як речовий доказ.

У березні 2015 року про Порше в ході доповіді підлеглих дізнався голова поліції Донецької області Аброськін. І несподівано для всіх він наказав машину помити - і зовні, і всередині. Після цього він сів за кермо і поїхав на очах відділу поліції. Незважаючи на те, що машина безслідно зникла, вона як і раніше залишається речовим доказом у справі № 29-12-03-1739.

Ну і, звичайно, «за законом жанру», якби в біографії генерала Нацполіціі не було б службової квартири, то ця історія була б неповною.

За два тижні до свого звільнення з посади першого заступника Нацполіціі Аброськін отримав у власність апартаменти на київському Печерську, в самому центрі столиці. Цю службову квартиру купило МВС, а потім вона була виведена з балансу міністерства. Аброськін жив в ній, але після звільнення вона була оформлена на нього, за що генерал заплатив зовсім нічого.

Ніяких юридичних підстав на безкоштовну приватизацію цього житла у генерала не було, оскільки таким правом він вже раз скористався - в Севастополі. Тому в 2020 році, коли Аброськін вже рік очолював одеський університет, ДБР порушило ще одну кримінальну справу. Але і вона теж до цього дня нічим не завершилася. Правда, і вона теж ще не закрита.

Зовсім недавно, в липні 2021 року Аброськін як ректор університету внутрішніх справ дав газеті «Одеські вісті» велике пафосне інтерв'ю. Судячи з того, що перше питання журналіста було саме про барабанщиць, можна припустити, що сам Аброськін і замовив інтерв'ю з собою. Називалося ж інтерв'ю словами самого ректора: «Молодь треба виховувати на вчинках». На жаль, з цієї фрази складно зрозуміти, на чиїх і яких саме вчинках потрібно виховувати молодь. Але все стане куди більш зрозуміло, коли ДБР доведе до кінця хоча б дві кримінальні справи проти головного кандидата на пост голови Національної поліції України, а сам він, нарешті, розбереться у питаннях своєї моралі.