Ми бачили досить специфічні речі: деякі зрощення віршів, - Дмитро Стус про вірші батька

Про це він розповів у програмі Андреаса Умланда «Політична україністика».

«Найперший етап – це розшифрування віршів, правильне їх прочитання плюс коментар. Далі ми дивимося варіанти тексту. Стус має листи до різних адресатів, щось змінюється. Далі ми дивимось на групи. У випадку з палімпсестами – це фактично змінити людину, яка наповнює внутрішній простір в умовах обмеженості зовнішнього. Тобто, якщо мене обмежили, я внутрішньо можу розвиватися. Чим він його наповнює? Ми бачили досить специфічні речі: деякі зрощення віршів. Вони незмінні, вони повторюються, дещо змінюється. Для нього це важливо, він осмислює якусь тему», – розповідає він.

Цей складний процес роботи з текстами поета вилився у книгу «Василь Стус: життя як творчість» (1992), за яку Дмитро Стус отримав Державну премію імені Тараса Шевченка.

«Потім ми пробували це пояснювати і давали коментар. Деякі пошуки у віршах, наприклад, коли Стус їде на похорон до батька, в основних варіантах тексту він прибрав особисті болючі спогади, образи, конкретику. Він це ховав, вважаючи, що в поезії не повинно бути цьому місця. Поезія – це максимальна концентрація сенсу, а твої особисті переживання – це твоя проблема, ти маєш самостійно вирішувати. Це до певної міри вища математика в країні, де відсутній середній прошарок», - міркує літературознавець.

Дуже цікаво зіставляти якісь реакції Василя Стуса на світ, продовжує він.

«У листах ти не бачиш жодних відгуків творчості. Але якщо проводиш паралелі, ти розумієш, який контекст існує. Якщо стисло, то текстологія саме про це», - інформує Стус.

Як повідомляв Знай.ua, колекціонер і галерист Максим Волошин переконаний, що українське мистецтво має всі шанси вийти на світовий ринок і стати трендом.

Також Знай.ua повідомлв, що Владислав Рогаткін розповів про обставини міжнародного конфлікту з викраденням дитини.