Микола Томенко: "Монархія Арестовича для воюючої України"

Нарешті у російських пропагандистів свято:

вони відверто глузують із пропозиції РАДНИКА ОФІСУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ і з влади УКРАЇНИ загалом, яка має того речника!

Нагадаю, що днями «визначний військовий експерт, колишній учень сумновідомого ідеолога «Руського міра» Дугіна і радник офісу Президента заявив:

«Я довго думав і вирішив проголосити в Україні монархію.Це єдине рішення і я навіть знаю хто буде монархом. Це забезпечить символічну єдність суспільству…»

Це вже не перша неадекватна і вже навіть НЕ ТРІШКИ дебільна заява «військового психолога для пенсіонерів».

Висновок тут очевидний і прогнозований:

термін його використання в офісі Президеннта закінчується і він розпочав будівництво ВЛАСНОЇ політичної кар’єри та СВОГО партійного проекту!

План простий і водночас цілком реальний - заповнити нішу «забороненої ОПЗЖ й соціалістів з комуністами» та захистити інтереси «російськомовного населення, яке ностальгує по радянському минулому». Недаремно ж вони з другом Кобзона і фахівцем по продажу пірамідок гуляли по Байковому кладовищу і лили сльози за «видатними» державними і військовими діячами Радянської України.

Тож поки Україна і народ продовжує кровопролитну війну проти російської орди, дехто не тишком-нишком, а відверто займається власним передвиборчим піаром та партбудівництвом😡

І принагідно про монархію і монархів не від Арестовича, а від геніального, народного і знищеного радянською системою Василя СИМОНЕНКА:

«Диктатори, королі, імператори,

Мліючи в димі хвальби,

Роззявляли пащі, мов кратери,

І гукали:

- Ми символ доби.

- Хто не з нами, той проти Бога.

- Хто не з нами, той проти всіх. -

І сипались лаври убогі

До куцих кривавих ніг.

Нікчемна, продажна челядь,

Банда кривляк для втіх,

Щоб мати що повечерять,

Годувала холуйством їх.

Ідоли обслинені, обціловані

Ішли величаві в своїй ході.

А поруч вставали некороновані

Корифеї і справжні вожді.

Вставали Коперники і Джорджоне,

Шевченко підводив могутнє чоло,

І біля вічного їхнього трону

Лакузи жодного не було.

Бо щире, високе небо

Не підмалюєш квачем,

Бо величі справжній не треба

Спиратись на плечі нікчем.