Юрій Ванетик розповів про негласні причини відставки спікера Кевіна Маккарті

Вперше в історії США у відставку відправлено спікер-республіканця Палати представників Кевіна Маккарті. "За" таке рішення було 216 голосів, у тому числі 8 від представників Республіканської партії. Проти – 210.

Тепер Палата представників має обрати собі нового спікера. Імовірно, голосування відбудеться 11 жовтня. Це, якщо з'явиться реальний кандидат. Як пишуть місцеві ЗМІ, конкретної альтернативної кандидатури, яка мала б підтримку для перемоги, на сьогодні просто немає.

Вважаю, що все свідчить про розкладання нашого суспільства. Як і на розкладання у Республіканській партії. У мене на цю ситуацію негативний погляд, хоч я знаю, що є й інші позиції. Моя думка, що це все одно – соромно. Розбирання в Палаті представників, коли спікерами свого часу були інші люди, були переважно закулісними. Нині все на поверхні.

Республіканська партія як така вже розбита. Вона має групу екстремістів, які колись були пов'язані з релігійними правими, що постійно цитували Біблію і з нею всюди ходили. Нині є аналогічні люди, які принципово нічого спільного не хочуть мати із демократами. Будь-який хід, де з демократами є спільна мова, вони вважають зрадою.

8 осіб, включаючи Метта Гейтса, це такі собі "трампістські" персонажі. Хоча Кевін Маккарті, коли був на другій позиції в Конгресі, був близьким до Трампа. Він постійно був біля Трампа, але не забруднився його проблемами. Маккарті завжди шукав балансу, його метою був пошук кооперації, взаємодії. Так, Кевін не якийсь там політичний геній, але він завжди був раціональним, грамотним та дуже людяним. Я зараз висловлюю мою суб'єктивну точку зору, оскільки особисто і досить добре знаю Кевіна вже не один десяток років.

Цьогорічна відставка спікера – таке вперше в історії США. І це поганий сигнал суспільству. Але, Кевін нічого страшного не зробив. Він начебто пішов на якісь компроміси, які можна спокійно аргументувати. Компроміси – це найкраще для всіх і краще для країни. Не було ніякого дикого скандалу з погляду нашої пуританської країни. Не було ж жодної гучної зради, якогось дурного збою тощо. Маккарті був досить звичайним спікером. З ним можна було домовлятись навіть нинішнім консерваторам у Палаті представників.

Ця ситуація – сором для республіканців, черговий удар. Передбачаю, що це ще один крок для просування Трампа. Але, думаю, що Трампу буде важко вибратися суто математично за нашою системою. Тому такі ситуації допомагають демократам, а Республіканська партія розколюється. Вважаю, що демократи виграють, бо все це – на їхню користь. Вони зараз виглядають об'єднанішими і системнішими у власних очах американців.

Є і буде багато теорій, чому так сталося. Але, гадаю, найпростіше пояснення – дріб'язковість окремих людей. Метт Гейтс, якого я теж непогано знаю особисто, зробив це, як на мене, з двох причин.

Перша причина: Метт був скривджений, що в одній із минулих ситуацій Кевін його не захистив, не заступився за нього. Ні, це не була якась резонансна ситуація, як, наприклад, свого часу був у губернатора одного зі штатів США, який повів дружину свого близького друга, одружився з нею, а вона потім потрапила у грандіозний сексуальний скандал... Це як приклад. Нічого подібного у Кевіна не було.

Друга причина, чому Гейтс вкотре атакував Маккарті: він хотів собі зробити на цьому ім'я. Метт хоче бути відомим, популярним. А відомий – це коли ти сильний, когось збиваєш, про тебе багато говорять по телевізору і так далі. Гейтс трохи хамуватий, але для політика це іноді і самоціль, адже часто ти можеш більше добиватися саме коли ти скандальніший, показуєш свою силу і найбільше виділяєшся. І ось Метт Гейтс і вирішив себе забрендувати таким шляхом.

Окремі люди в Палаті представників були банально роздратовані і точно не думали про те, хто стане наступним спікером і як ситуація взагалі може розвиватися далі. Такі люди не думали, як це піде в мінус для GOP. Вони, зрозуміло, вважали, що Маккарті мало консервативний, контактує з демократами… Непродумано це все.

Наразі дуже складно сказати, хто буде наступним спікером Палати представників. Можливо це буде демократ, хто знає. Демократи дуже задоволені ситуацією. Для них це точно виграш. А республіканцям соромно і вони розчаровані (зрозуміло, що окрім цих 8 осіб, які стали ініціаторами відставки та були круто проти Маккарті). Інші республіканці були ж за Кевіна.

Для Маккарті це великий політичний удар. Він дуже розчарований. Думаю, що він про це напише книгу. З одного боку, зрозуміло, що нічого поганого він не зробив, але, з іншого боку, це його суттєво послаблює. Тут комбінація того, наскільки важко йому було стати спікером і того, що його потім практично вигнали з цієї посади. Така комбінація завдає великої політичної шкоди. Коли Кевін був другою людиною в Конгресі, то він був зіркою: крутою, його поважали і трамбісти, і не трамбісти, і демократи з ним комунікували. Він був доступним, відкритим, виваженим. Багато хто це цінував, тому він дуже добре збирав гроші для республіканців. Він дуже багатьом подобався.

Отже, ситуація з відставкою спікера показує, що в нашій політиці багато хто думає тільки про якийсь маленький крок з метою задовольнити суто своє особисте самолюбство і стати популярним, ніж про те, як це все буде виглядати далі і наскільки ситуація піде в плюс Америці в загалом. Метт Гейтс себе проштовхує за допомогою своєї маленької групи із менше десятка людей. Він переконав їх, що замість Маккарті потрібен хтось інший. Це – його особиста помста Маккарті.

Думаю, що на глобальній картині (якщо говорити про подальшу допомогу Україні, в тому числі) це не надто позначиться. Це просто затягне ухвалення рішень. Адже коли в політиці трапляються вакууми, то люди плутаються, а рішення ухвалюються рідше та їх менше.

Нині у нас у Конгресі немає сильного лідера. Лідер – це той, хто будує коаліцію, веде за собою людей, їх поєднує. Нині я такого не бачу. Так, є персонажі, які якось виділяються, але вони все одно не лідери коаліції, а керманичі маленьких угруповань. Це, якщо користуватися слов'янським жаргоном, як «місцеві, що дивляться», а не справжні центрові.

Тому я думаю, що ситуація, яка сьогодні у нас склалася, може просто затягнути ухвалення якихось великих рішень. Нині подібні рішення більше перепадатимуть Держдепартаменту та Адміністрації, а в Конгресі поки що будуть конфуз, дебати, дискусії. Ситуація ще довго обговорюватиметься з усіх боків, оскільки це історично дуже цікаво. Багато хто ще не до кінця все це усвідомив.

Якщо політика знімають із високої посади за щось певне та суттєве, то це одна справа. А якщо його знімають взагалі незрозуміло за що, то це – хиткість усієї системи та хаос.