Юрій Ванетик розповів про формування Трампом команди та її ставлення до України.

Чому у США переміг Дональд Трамп? Причин дещо і всі вони досить суттєві для американців.

Трамп переміг головним чином через нинішню ситуацію в американській економіці. Ціни у нас піднялися, інфляція зросла тощо. Багато хто звинувачує в цьому саме демократів. Це реальний фактор, який зіграв свою роль.

Багато чоловіків голосували за Трампа. Особливо чоловіків із сільських, менш розвинених районів, де його більше розуміли та поділяли його погляди. Трамп для цих чоловіків став важливою фігурою, йому багато прощали, багато відпускали. Трамп там став своєрідним «потворним героєм», якщо так можна сказати. «Вродливим» тому, що він грубий і досить нахабний, але «героєм» тому, що має власну харизму і не раз показав себе, так би мовити, мужиком. Камала Харріс, у свою чергу, була цікавою виборцям лише тим, що є частиною «правильних інститутів». Але це так для тих, хто вважає таке важливим для себе, не більше.

Латиноамериканці, іспаномовне населення Флориди, Каліфорнії, Нью-Мексико, Техасу, Арізони теж пішли за Трампом. Хоча саме Трамп порушував питання іммігрантів, все ж багато хто з них підтримав його ідеї про дотримання правил і шанування сімейних цінностей. Іммігранти, до речі, самі часто критикують тих, хто порушує закон, тому Трамп і завоював їхню симпатію. Хоча на боці Камали Харріс і було багато жінок, але цього для неї виявилося замало.

Ще одним важливим фактором перемоги Трампа був феномен робітників із традиційними американськими цінностями. Це ті виборці, котрі колись обрали Рейгана. І вони підтримали Трамп тут теж. Навіть ті, хто не дуже його любив, почали поступово його поважати. Позиція Камали Харріс просто виявилася непереконливою: у неї немає харизми, вона просто - жінка. І хоча Харріс не зробила на своєму політичному шляху нічого поганого, але й не зробила нічого визначного для американців.

Я вважаю, що багато хто з команди Трампа, навіть якщо і не займуть високі позиції, про які зараз говорять у США, то таки будуть працювати в новій адміністрації або будуть безпосередньо до неї наближені. "Фінансові монстри". Наприклад, той же мультимільярдер і великий донор Трампа Джон Полсон. республіканців. Один із моїх знайомих не перший рік дружить з деякими з них.

Вибір у команду, який зробив Дональд Трамп, яскраво наголошує, що він обрав собі гідних, досвідчених та дуже компетентних людей. Там немає новачків, усі члени команди Трампа – люди з величезним досвідом, розумні, самодостатні. Вони – консерватори, а це означає, що вимагатимуть відповідальності, проводитимуть аудити військових постачань в Україну, домагатимуться завершення війни та якось «налаштовуватимуть» відносини з росією.

Звичайно, у вашій частині Європи горить конфлікт ідеологій – демократія проти автократії. Я думаю, що члени команди Трампа якось взаємодіятимуть із росією з багатьох питань, але (!) з урахуванням економічних та практичних інтересів США, щоб уникнути, скажу так, не практичних рішень. Ці люди розуміють можливі ризики та готові до них.

Думаю, що демократи (якби вони перемогли) мали б також досвідчену команду. Ймовірно, навіть прогресивніша у певних питаннях, ніж нинішня. Однак у команді Трампа мені особисто подобається те, що вони там, здебільшого, і не крайні «магісти», і не затяті трампісти, а, швидше, консерватори, близькі до ядра Республіканської партії.

Для України такий результат виборів у США означає підтримку, але з дуже чітким контролем та наміром завершити війну так, щоб уникнути її повторення.

Також будуть кроки щодо обеззброєння Росії (не в буквальному сенсі, а шляхом стримування її агресії). Навряд чи можна очікувати зміни режиму в Росії, це важко досягти, тому санкції продовжуватися далі.

Відносини з Китаєм у Трампа та членів його команди будуть суворими, але прагматичними та економічно обґрунтованими. Китай розглядатиметься як конкурент, з яким потрібно взаємодіяти, нудро і вигідно.

Загалом я бачу у новій адміністрації Трампа багато прагматизму, тому вибір Трампом собі команди мене не дивує. Він не взяв у свою команду нікого, хто його критикував би. Єдиний, хто критикував Трампа колись давно – віце-президент Джей Ді Венс. Але йому цього ніхто не скидає з рахунків та не забуває, повірте.