Іноді найсучасніші рішення ховаються у найстаріших законах. Америка звикла вважати себе цифровою наддержавою, але насправді виявилася країною, де репутацію може знищити якийсь анонімний бот, а державні інституції безсило розводять руками.

Поки бюрократія розганяється, інформаційні кулі потрапляють у людей. Потрапляють у їхні сім'ї, дітей, кар'єри, гідність, майбутнє. Я знаю це не з чуток, оскільки надто багато разів анонімні труси та куплені «репортери» намагалися «стріляти» в мене своїми фейками та фабрикаціями.

Але! Є один забутий інструмент, який Конституція США так і не викреслила. Це той інструмент, що колись допомагав державам перемагати ворогів, не збільшуючи свою армію.

Кілька століть тому уряди передавали частину військової сили приватним капітанам, надаючи їм «Каперські свідоцтва» – офіційні дозволи атакувати ворогів держави. Приватні кораблі полювали на піратів і ворожі судна, водночас приносячи зиск і собі, і державі. Френсіс Дрейк, Жан Бар та сотні американських каперів часів революції показали, що ця система працювала, оскільки поєднувала інтерес держави з ініціативою громадян.

І ось сьогодні, коли американські конгресмени Тім Берчетт і Марк Мессмер порушили питання про реанімацію «Каперських свідчень» проти картелів, настав час повернутися до справжнього змісту цього механізму і перенести його в наше цифрове століття.

Популярні новини зараз

Обмеження на зняття готівки: українцям пояснили нові ліміти в банкоматах

ПриватБанк може залишити без грошей через перекази з картки на картку

ПриватБанк без попередження блокує рахунки: кому це загрожує

В Україні готують масштабну індексацію пенсій: на скільки підвищаться виплати

Показати ще

У XVII столітті королі видавали приватним капітанам дозволи переслідувати ворогів імперії. Не було романтикою, а було жорсткою необхідністю. Держави розуміли, що діяти треба дуже швидко. А пірати нападали раптово, а бюрократія діяла повільно.

Пройшло 300 років, але формула залишилася незмінною. Сьогодні кораблі більше не грабують. Сьогодні крадуть дані, репутації та біографії. Замість піратських гармат – наклеп, витік та дезінформація, а замість абордажу – зломи, публікації в мережі особистої конфіденційної інформації людини, «культура стирання» тощо. І роблять це не лише хакери. Цифровими піратами стали і медійні найманці, і розслідувачі, і проплачені тролі, і боти, які не стикаються з жодним ризиком, крім стертого акаунту в Х.

Американцеві, скажу як є, сьогодні фактично заборонено захищатись. Закони про інтернет-безпеку, хоч як це парадоксально, захищають агресорів. "Хак-бек" заборонено. Платформи регулюють контент так, як їм зручно. Поліція не може розслідувати анонімів і поки жертви чекають на судове рішення роками, їх репутацію знищують начисто за один тиждень або навіть за одну ніч.

41% дорослих американців вже пережили онлайн-переслідування. Це не тренд, а нова форма насильства. І жодна демократична система не витримає довго, якщо громадянам відмовляють у базовому праві – праві на самооборону.

Уявімо Америку, де держава, як і 200 років тому, делегує частину своїх повноважень перевіреним, ліцензованим приватним профі. Не «месникам», не одинакам, а досвідченим сертифікованим кіберкомандам. Що б вони могли робити? Рівно те, чого сьогодні ніхто не робить: виявляти джерела наклепницьких кампаній; розкривати ботоферми та мережеві раї; документувати цифрові злочини так, щоб суди не могли відмахнутися; розробляти юридично чисті контроперації на відновлення репутації. І головне – вони могли б виводити із тіні замовників та координаторів цифрових нападів.

Ні, це не помста. Це право на законне відшкодування збитків, якими користувалися наші предки. Це і є формула каперства чи приватирства. Так, ризики також є. Але відсутність дій – ще більший ризик. Так, будь-який інструмент, який дає владу приватним структурам, може бути спотворений. Історія знає і «чорних каперів». Але історія знає й інше, це коли держава не встигає за погрозами, вона або еволюціонує, або програє.

Тому сучасне «Каперське свідоцтво у цифровій сфері» повинно мати суворі регламенти, незалежний нагляд, судовий арбітраж та міжнародні правові рамки. Але відмовитися від цієї ідеї лише тому, що вона вимагає дисципліни – не логічно. Це буде тоді слабкістю, а чи не принципом. На мій погляд, ми не повинні віддавати «цифровий океан» будь-яким «піратам».

Сьогодні інформаційна війна йде зі швидкістю світла. Фейк виграє у правди за секунди. Правда в кращому випадку (!) Спливає через роки. Ця нерівність руйнує не тільки долі людей, вона руйнує демократію. Тому США потрібний інструмент, який відновить баланс. Інструмент, який не заборонить людям захищати своє ім'я та честь. Інструмент, який нарешті запровадить відповідальність туди, де її давно вже немає.

Саме цим може стати «Каперське свідоцтво в цифровій сфері». Це не буде поверненням до минулого, а буде кроком уперед до зрілої, чесної та відповідальної цифрової цивілізації. Не заради помсти та не заради влади. А заради справедливості. Тієї самої справедливості, яка сьогодні потребує захисту більше, ніж будь-коли раніше.