Навесні 2026 року виповнюється 165 років з дня пам’яті та перепоховання Кобзаря на рідній землі. До цієї дати Фонд Миколи Томенка «Рідна країна» разом із КНУБА (Київським національним університетом будівництва і архітектури) запускають великий проєкт «Останній шлях Тараса Шевченка».
Головна мета — нагадати кожному з нас, як наш Пророк повертався до Дніпра, та вшанувати місця, які стали свідками цієї прощальної подорожі.
Символи пам’яті у храмах
Протягом весни — з 10 березня до 22 травня — в Україні відбудеться низка пам’ятних подій. Одним із найсильніших жестів стане встановлення копій посмертної маски Тараса Шевченка. Їх розмістять у храмах, де колись українці прощалися з поетом під час його перевезення з Петербурга до Канева.
Маски створили відомі скульптори Олесь Сидорук та Борис Крилов. Як зазначає Микола Томенко, цей проєкт став можливим завдяки співпраці зі священниками Церкви Різдва Христового на Подолі, яка відіграла особливу роль у прощанні з Кобзарем у Києві.
Довга дорога до Чернечої гори
Шлях Тараса до вічного спокою був довгим і непростим. Помер він 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі, де його спочатку і поховали. Але друзі пам’ятали його заповіт: «Як помру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого, на Вкраїні милій...».
Пенсії піднімуть з березня: які надбавки світять пенсіонерам
Мінус година сну: коли українці у 2026 році знову переводитимуть годинники і чому це ще не скасували
Ризикуєте власною пенсією: ПФУ встановив дедлайн для українців
Правила ідентифікації пенсіонерів перепишуть: що може змінитися
Тільки через 58 днів домовину дозволили викопати. Далі був виснажливий шлях залізницею, а потім поштовим трактом через десятки міст і сіл — від Глухова та Батурина до Києва. Вже звідси, пароплавом «Кременчук», прах поета доправили до Канева. 22 травня він нарешті знайшов спокій на Чернечій горі.
«Пошанування Тараса Шевченка саме 22 травня стало важливим патріотичним та навіть політичним заходом з 50-60 років 20 століття. Радянська влада і кдб всіляко боролися проти проведення масових зібрань арештами, звільненнями з роботи та альтернативними заходами», — нагадує Микола Томенко.
Традиція, яку не зламали
Для українців 22 травня завжди було днем тихого опору та національної єдності. Коли Радянський Союз намагався заборонити збори біля пам’ятників Кобзарю, люди все одно йшли. А з відновленням Незалежності в Каневі відродилася традиція пішої ходи від Успенського собору до могили Пророка.
Микола Томенко згадує, що у 2005 році за його ініціативи цією останньою дорогою поета пройшло все керівництво держави — пішки, як і личить у хвилини глибокої шани.
«Пам’ятаємо нашу історію! Шануємо наших Пророків!» — закликає Микола Томенко.
Проєкт «Останній шлях Тараса Шевченка» — це можливість для кожного з нас ще раз відчути зв’язок із людиною, яка дала нам голос і віру в те, що «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля».