Історія з Іраном почалася в той момент, коли США вже втомилися від постійної напруги. Чотири роки війни Росії в Україні зробили нашу зовнішню політику тлом нашого ж повсякденного життя.
Американці звикли до новин про конфлікти. Але це не означає, що вони готові до нових великих війн. Тому у Вашингтоні зараз обговорюють не так сам Іран, як те, як це все позначиться на позиціях Дональда Трампа та на виборах до Конгресу 2026 року.
У перші дні будь-якої військової операції виникає ефект згуртування, коли частина суспільства сприймає рішучі дії проявом сили та лідерства. Для прихильників Трампа це логіка зрозуміла: Америка має діяти жорстко та швидко. Але далі починається складніший етап. Американський виборець, скажу прямо, дуже прагматичний і його хвилюють не лише ракети та гучні заяви, а цілком земні речі: чи будуть втрати, чи зростуть ціни на бензин, наскільки довго це триватиме і чи має влада зрозумілий план завершення.
Якщо конфлікт виявиться коротким і керованим, це може посилити відомий аргумент про «світ через силу». Якщо ситуація затягнеться і з'явиться економічний тиск чи відчуття хаосу, то настрій американців швидко зміниться. У США зовнішня політика завжди в якийсь момент перетворюється на розмову про ціни, робочі місця, компетентність і так далі.
Усередині руху MAGA також не все однозначно. Так, там є лінія жорсткості та підтримки союзників, але є й сильний запит на те, щоб не втягуватись у нескінченні війни. Ця внутрішня двоїстість не впадає в очі відразу, але вона може стати дуже важливою, якщо криза переросте в довгу історію з ударами у відповідь і регіональною нестабільністю.
"ПриватБанк" братиме за це гроші: за що українцям доведеться платити, хоча завжди було безкоштовно
Тариф може подорожчати майже вдвічі: комуналка виверне кишені українцям
Українських водіїв чекає низка нововведень з 1 березня: що зміниться
Пенсійне посвідчення більше не працює: пільговикам змінюють правила
Військовим шляхом США та Ізраїль здатні завдати серйозної шкоди Ірану. Дуже серйозний. Але одна справа зруйнувати якісь об'єкти, а інша – змінити політичну реальність. Близький Схід рідко розвивається за лінійним сценарієм, тому навіть успішна операція не гарантує там простого та зрозумілого фіналу.
Щодо України, то вона нікуди не зникне з поля зору, але тимчасово може відійти на другий план. Увага суспільства та медіа завжди обмежена, тому коли спалахує нова криза, вона природно перетягує на себе фокус уваги. Проте війна Росії в Україні залишається важливою частиною європейської безпеки і повністю «виключити» це питання вже просто неможливо.
Зрештою, все залежатиме від відчуття контролю. Американці готові підтримувати силу, але їм важливо бачити межі цієї сили та чітко розуміти, до чого вона веде та приведе. Якщо Іран стане прикладом швидкої та зрозумілої операції, то це зіграє на руку адміністрації Трампа. Якщо ж у людей виникне відчуття затяжної невизначеності, то політичні наслідки для Трампа можуть виявитися значно серйознішими, ніж це здається зараз, коли США у фаворі.