"Війна моторів": Бізяєв розповів, як Німеччина замінила нафту на вугілля у Другій світовій війні

У своєму блозі політолог Руслан Бізяєв підняв тему деяких нюансів Другої світової війни, зокрема він розповів, як лідер Третього Рейху у свій час зумів повернути Німеччині найбільші родовища вугілля, на основі якого виробляли синтетичне паливо для всіх потреб держави.

Політолог пояснює, що різниця між Першою та Другою світовою війною передусім полягала в рухливості армії та авіації. «Війна моторів», - каже він і додає, що це передбачає ПММ. Принагідно експерт наводить слова Сталіна, сказані ще в 1927 році, про те, що перемогу в майбутній війні забезпечить переважання в тієї чи іншої країни нафти. Такої ж думки дотримувалися й військові експерти тих часів.

Але потрібно розуміти, що майбутня війна й могла тільки відбутися між Німеччиною з одного боку та Францією з Великобританією з іншого, решта світових держав виступала би союзниками однієї зі сторін.

Бізяєв зазначає, що Німеччина не мала достатньо нафти ані в середині 30-х років, ані на початку 40-х. Сума видобутку на континенті та імпорту з Радянського Союзу й та не могла покрити необхідні витрати. «Але німецькі інженери знайшли вихід - синтетичне паливо», - розповідає політолог. Для його виготовлення необхідне було вугілля та інші допоміжні елементи, наприклад, картоплиння, деревина. «Саме вугілля давало тепло, електроенергію та ПММ для індустріалізації, виробництва зброї і головне - її майбутнього застосування», - зазначає він. Згідно з підрахунками це синтетичне паливо покривало до половини потреб держави в ПММ.

Та, згідно з умовами Версальського миру, Німеччина втрачала свої родовища в Саарі. Тим не менш, лідер Третього Рейху, Адольф Гітлер, повернув їх назад.

Передусім Бізяєв нагадує умови цього договору. Так, Саарський басейн переходив під окупацію Британії та Франції, під керівництво Ліги Націй терміном на 15 років, а шахти вугілля – переходили Франції. Цією територією керувала комісія, з 5 учасників якої мав бути один німець та один француз як мінімум з-поміж населення. Через 15 років, тобто 1935 року, долю Саару мав визначити плебісцит.

Далі політолог пояснює, що все ж таки зробив Гітлер після свого приходу до влади у 1933 році. Подію його призначення, до речі, пізніше назвали національною революцією. Новопризначений канцер зі свого боку відразу вирішив денонсувати умови Версальського миру.

Франції та Великобританії, розповідає політолог, треба було вичікувати, самим же не діяти. Мовляв, момент випав політичний, Саарський басейн заполонили противники Німеччини і готові були її ослабити. Другий – економічний момент. Адже Саар – це більша частина вугілля Німеччини, 80%. Без повернення цих територій не можна було говорити про жодну індустріалізацію.

Тим не менш, 13 січня 1935 року за результатами плебісциту Саар відійшов до Німеччини, адже абсолютна більшість голосів, 90%, були за це.

Нагадаємо, Бізяєв розповів, що стало основою німецької теорії бліцкригу.

Раніше Знай.uа повідомляв про те, що Юрій Рибчинський та його син обговорили деталі та нюанси передумов Другої світової війни.