Фонд Ріната Ахметова відкрив унікальний Музей «Голоси Мирних». У ньому зібрано величезний онлайн-архів історій людей, життя яких розділилося на «до» і «після» збройного конфлікту на Донбасі. Це тисячі годин відео, велика робота психологів та понад 2 тисячі опублікованих свідчень про збройний конфлікт, який восьмий рік гримить у самому серці Європи. Фонд ставить перед собою завдання зробити його найбільшим музеєм такого плану в світі.
«У багатьох країнах, де пережили травми тоталітарного режиму і військового конфлікту, зокрема в країнах східної Європи, були створені спеціальні інституції, які працювали і працюють з пам'яттю. У Литві, Чехії, Польщі і ось тепер в Україні створюються інституції, щоб пам'ятати те, що в силу різних обставин було забуте», – розповів директор Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.
Музей «Голоси Мирних» – це простір гуманізму, простір роботи з травмою війни, простір роботи з пам'яттю. Це територія прийняття, місце для роздумів і рефлексії. У збиранні історій задіяні психологи, які пройшли навчання за курсом «Травма війни».
«У 2014 році 250 психологів відвідали організований Фондом курс «Травма війни». Він був першою в Україні подібною програмою з навчання психологів. Його проводили фахівці з Ізраїлю. Вони сказали: «Про це треба говорити, оскільки це частина життя, яка нікуди не піде. Від того, що будете ховатися від пережитого, травма не зникне, але призведе до ще більших проблем», – розповіла психолог Фонду Ріната Ахметова Олена Лук'янчук.
Жах подій 2014 року, які відбувалися у Станиці Луганській, назавжди залишиться в пам'яті Галини Прокопової. Зараз у її селищі спокійніше, але після місяців постійного бігання до бомбосховищ і підвалів заради порятунку життя, єдина мрія місцевих жителів – щоб у регіоні запанував мир.
«Ми дивилися, як літаки летять, і не розуміли, що справа серйозна буде. А потім почали боятися. Ці снаряди так летять низько. Люди всі біжать, ховаються. Дідусь каже: «Лягай!» Як же лягай? Треба ж тікати кудись подалі від вибухів. Ми побігли. Це страшно було, не передати», – ділиться Галина.
Для Музею Фонду Ріната Ахметова кожна, навіть найменша історія має значення.
«Завдання Фонду і амбіція Музею – створити головний у світі архів історій Мирних і зібрати 100 000 таких історій протягом найближчих п'яти років. Чому це важливо? Тому що вимовляння, виплакування, вишіптування болю – найважливіша частина терапії, робота з травмою війни. Крім того, абсолютно необхідно для нас як нації, держави – працювати з пам'яттю про цю трагедію. Без такої роботи ми, як суспільство, несемо за собою в майбутнє біль і помилки минулого», – сказала член Наглядової ради Фонду Наталя Ємченко.
Кожна без винятку історія повинна бути розказана заради майбутнього. Поділіться зі світом і своєю! Перейдіть за посиланням https://civilvoicesmuseum.org/my-story і заповніть невелику анкету, щоб зробити свій внесок у збереження пам'яті.