Демографічні проблеми критичні для України

Кількість українських біженців у Євросоюзі неухильно зростає. Зараз вона, за офіційними даними, наблизилася до чотирьох мільйонів. У відсотковому співвідношенні населення європейських країн це чимала частка.

Наприклад, у Чехії кількість мігрантів з України становить 440 тисяч – це 4% від населення країни. Проблема міграції торкається всіх. З початку 2023 року українську, як і західну, спільноту хвилює одне питання – яких заходів буде вжито для повернення біженців на батьківщину після закінчення війни?

Сподіватися на масову екстрадицію українців-уклоністів, які виїхали за кордон, не варто, але в Україні можуть розпочатися після закінчення війни, прокоментував цю тенденцію радник Офісу президента Михайло Подоляк, пише from.ua.

За його словами, щодо українців, які купили фіктивні довідки та виїхали за кордон, будуть судові рішення. Таким чином, в ОП знову будують далекосяжні плани, які не завжди можуть бути втілені в реальність, однак їхня спрямованість на чоловіків-біженців може призвести до зростання кількості сімей, які відмовляться повертатися додому після закінчення бойових дій, побоюючись юридичних проблем.

Що мають на увазі під виразом «юридичні проблеми»? По-перше, щоб довести, що, скажімо, видана українському чоловікові довідка про непридатність до військової служби була фіктивною, необхідно зробити низку юридичних та медичних досліджень. Поки вина людини не доведена, вона не може вважатися ухилянтом, тому нам не хотілося б записувати всіх українців у злочинці. Навіть якщо провину буде доведено, яке покарання за цим може бути? Тюремний термін чи позбавлення громадянства? Штраф? Поки стратегія ставлення до «повернених» владою не опрацьована, тому й ідея повернутися на батьківщину серед біженців має все меншу популярність. На жаль, варто констатувати, що, перебуваючи в країнах Євросоюзу, не маючи прав повноцінних громадян ЄС, наші співвітчизники в соціальному плані відчувають набагато більшу безпеку ніж ті, хто залишився на рідній землі. І поки ця тенденція зростає, тому міграційна проблема лише посилюється.

El Mundo з посиланням на дослідження Центру економічної стратегії в Києві пише, що стурбованість тим, що після закінчення війни величезна кількість українців захочуть залишитися за кордоном, зростає саме всередині країни. Тобто у суспільстві. Реального ставлення влади до проблеми ми не знаємо. Михайло Подоляк та інші політики озвучують можливі варіанти реалізації планів щодо повернення, але всі вони стосуються повоєнного часу. У той же час у військовому середовищі прямо говорять, що незабаром закінчення війни чекати не доводиться. Тому нам необхідно перелаштуватися та говорити про створення умов для повернення біженців уже зараз. Вже 70% наших людей там знайшли роботу. Хтось отримує посвідку на проживання, хтось збирається отримувати громадянство країни, в якій проживає. Динаміка їхньої зайнятості не грає на руку українському ринку праці.

У даному випадку цікава не загальна статистика щодо біженців, а саме кількість чоловіків, які виїхали за межі України. У віці 18-34 років ця цифра збільшилася на 54%, або на 92 тисячі, а у віці 35-64 – на 47%, або на 111,6 тисяч осіб. Від 1,3 до 3,3 млн осіб можуть ніколи не повернутися на батьківщину, зазначається у статті. У довгостроковій перспективі це негативно позначиться, як на економічному розвитку країни (зменшення ВВП до 6,9% щорічно, інфляція, промислова криза), так і на демографії. Відсутність ефективної політики щодо повернення мігрантів може спричинити дефіцит робочої сили в 3,1-4,5 млн осіб до 2032 року.

Кумулятивні економічні втрати за наступні десять років, згідно з цими розрахунками, можуть становити до 113 млрд доларів. Наше населення різко старіє, непрацездатних громадян стає дедалі більше. Підтримка ЛГБТ під час війни, яка зараз стає трендом, також не дасть демографічних плодів. А більшість молодого чоловічого населення вже мобілізовано. Неприємно констатувати цей факт, але після війни залишиться багато поранених та інвалідів, що ляже навантаженням на український бюджет. Все це призведе до того, що країну в умовах економічної кризи відновити без зовнішньої допомоги буде вкрай складно, що ускладнить шлях до Євросоюзу.

Найкраще, звичайно, запобігти появі вкрай негативних наслідків для України вже зараз. Але для цього владі необхідно вибудовувати ліберальнішу політику щодо біженців та мігрантів, а також відмовитися від постійного озвучування планів щодо «вендети». Принаймні, у такому радикальному ключі.